Новости В мире

Андерс Ослунд: Час Януковича скінчився

02 Февраля 2014

Українська драма підходить до кульмінації. Президент Янукович, здається, готовий до відставки. У четвер 30-го січня він взяв лікарняний, з якого може вже й не вийти. Чим швидше Янукович піде, то буде краще для України. Але через тяжкий фінансовий та політичний стан країни та можливі наслідки для відносин між Європою та Росією Захід має зосередитись на Україні як на найважливішому глобальному пріоритеті на даний момент. Невідкладні плани мають бути готові на випадок падіння (смерті) Януковича.  

 

Революційні часи мають власну логіку, що дуже відрізняється від логіки нормальної політики, як зазначали письменники від Алексісу де Токвілю до Крейна Брінтона. Головне, що потрібно усвідомити -- Україна увійшла у революційний стан. Подобається це нам чи ні, маємо працювати с цим фактом раціонально. Революційна ситуація має одну сумно відому властивість, революція «Поїдає» своїх дітей. Але, канібалізму можна запобігти. Сили розуму повинні скерувати революційну динаміку. Раціональна політична еліта має встати наперед паровозу та вести його демократичним напрямком. Найважливіше усвідомити, що президент Янукович скінчився.  

 

Так, його було легітимно обрано у 2010-му, але він вже не може відслужити весь строк до березня 2015-го. Його долю зневільовано трьома помилками. По-перше, він пропагував Асоціацію з ЄС на протязі осіні, але відмовився від підписання під тиском Москви. Це раптове рішення призвело до широких протестів, включно з захопленням головних площ країни.  

 

По-друге, 16-го січня він примусив парламент прийняти дев’ять диктаторських законів, що поставили усіх протестуючих перед ризиком тюрми. Загроза знищення не залишила опозиції інших варіантів ніж стояти до кінця. Янукович сам нав’язав правила гри «перемога або знищення». На 25-е січня опозиція зайняла половину обласних адміністрацій у країні. Навіть у цих умовах опозиція вважала за доцільне домовлятися з Януковичем, інколи всупереч тиску радикально правого крила. 28-го січня парламент скасував репресивні закони та відправив кабмін у відставку, намагаючись виправити ситуацію. Але вимоги політичного процесу потребували більшого від уряду.  

 

По-третє, 29-го січня Янукович зробив найгіршу помилку. Він вимусив парламент проголосувати за власну версію закону про «амністію» щодо політичних в’язнів. Ця амністія була б застосована тільки за умови звільнення всіх будівель та припинення протестів. Опозиція, не маючи жодної довіри до Януковича, не прийняла такого компромісу. Більше того, Янукович був вимушений прийти до парламенту сам та персонально залякувати потенційних перебіжчиків. Навіть у такий спосіб він отримав лише 226 голоса із 232 потрібних.  

 

Цими діями Янукович фактично припинив політичній процес у країні. Опозиція наразі зосередилася на одній вимозі: відставка президента. 

 

Також вони вимагають дострокових парламентських та президентських виборів. Парламентські вибори жовтня 2012 взагалі-то сприймаються як такі, де Янукович викрав перемогу у опозиції, але тоді йому вдалося їх до давити. Також опозиція вимагає повернення до парламентсько-президентської конституції 2004-го року, яку Янукович скасував за допомогою власного Конституційного Суду у жовтні 2010-го року. Але насправді, єдина тема, яку опозиція згодна обговорювати з президентом, це його відставка.  

 

Падіння Януковича взагалі-то не є несподіванкою.  

 

Він зробив всі можливі політичні помилки, які тільки міг, сприймаючи політику дорожнього катка як політичну силу. Серед українських політиків Янукович найбільш нагадує мені Павла Лазаренко, прем’єр-міністра України у 1996-97 роках, що брехав та залякував. Але раптом його не стало. За відмивання нікчемних по теперішнім міркам 130 млн. доларів Лазаренко провів у переповненій Каліфорнійський в’язниці десять років. Я спитав мудрого Олександра Мороза, як це могло статися, отримавши відповідь у його звичайному невимушеному стилі: «бо не ділився».  

 

У такий же спосіб Янукович сконцентрував усю владу та ресурси в руках маленької групи молодих бізнесменів з оточення свого сина Олександра. Але Янукович налаштував проти себе не тільки простих громадян. За моїми підрахунками перший уряд Януковича у 2010-му складався з дев’яти олігархічних груп. Незабаром це число скоротилося до трьох, а наразі уряд має лише одну «сім’ю Януковича».  

 

За минулий місяць Янукович відсторонив своїх останніх партнерів: газового олігарха Дмитра Фірташа, металургійного олігарха Ріната Ахметова та стару гвардію на чолі з прем’єр-міністром Миколою Азаровим. Хто залишиться, коли ти зрадиш усіх друзів? Нікого!  

 

Великий бізнес скаржиться у приватних розмовах щодо сім’ї Януковича, що вимагає та віджимає власність за безцінь або навіть за дармо. У податкових адміністраціях голови вже не можуть залишити собі вкрадені «вершки», передаючи кошти нагору. Через це корупційний апарат також незадоволений Януковичем. Те саме відноситься до силовиків, за винятком 8 тисяч спец призначенців.  

 

За вихідні 25-26-го січня Янукович втратив територіальний контроль над країною. Активісти опозиції захопили пів країни. Повстання розповсюдилися на всі регіони окрім Криму та Луганська, що є двома найбільш проросійськими регіонами. 

 

У парламенті Янукович вочевидь має підтримку не більш ніж 125 з 450 депутатів. Також соцопитування вказують що він може опиратися на приблизно чверть виборців. Тільки Беркут та найняті бандити ще справді підтримують його, але це дуже крихка позиція.  

 

Президент втратив адміністративний та політичний контроль над країною. Що тепер має робити США та ЄС?  

 

У найближчий час Захід має перестати закликати до перемовин між Януковичем та опозицією. Замість цього Захід має бути готовим стати посередником у переговорах щодо стратегії його виходу. Задля цього Європейський Союз має відправити повноважного представника з постійною місією у Київ на весь час кризи.  

 

Комісар Штефан Фюлє, що має величезне знання українських лідерів був би кращим вибором. Персональні санкції мають бути застосовані щодо тих, хто впроваджував насильство, але ця фаза може минути швидко. 

 

Янукович може піти у декілька способів, і не потрібно вигадувати в який із них. Більш продуктивно зосередитись на етапі, коли його не буде. Ймовірно, тимчасовий уряд з опозиційних партій має бути створено, з новими парламентськими виборами через три місяці.  

 

Цей парламент у свою чергу може прийняти нову конституцію. Президент Володимир Путін надав кредити та скасував кілька санкцій проти України задля підтримки Януковича 17-го грудня 2013-го року. 

 

Від тепер він та інші росіяни погрожують повернути фінансову допомогу та ввести санкції, що було призупинено заохочуючи Україну відвернутися від Заходу. Коли Україну буде виснажено в результаті російської «роботи ліктями», Захід має зробити стратегічні кроки щодо України.  

 

По-перше, Україна стоятиме перед лицем фінансового надзвичайного стану. МВФ має почати роботу з першого дня роботи нового уряду. 

 

Девальвація гривні виглядає невідворотньою, але сподіваюся може бути зупинена біля 9.5-10 гривень за долар, при 8.5 гривень зараз. 

 

Державні витрати мають бути заморожені а усі підозрілі субсидії підприємствам скасовано. Податки вже зараз є високими, то не можуть бути підняті. Але податкові пільги для малих підприємців мають бути повернути.  

 

Нарешті, ціни на газ мають вийти на ринкову вартість.  

 

По-друге, є велика ймовірність торгових санкцій з боку Росії, можливо забороняючи весь імпорт з Росії, за прикладом Грузії та Молдови у 2006-му. У цьому випадку США та ЄС повинні реагувати гостро, у площині двосторонніх відносин, та через СОТ. Такі санкції, якщо введені, будуть порушувати зобов’язання Росії у СОТ, та Захід має підготувати адекватну відповідь.  

 

По-третє, Росія може вдатися до відключення газу до України, як це було у січні 2006-го та січні 2009-го. Через те, що приміром половина постачань газу до Європи досі проходить через Україну, такий крок став би великою проблемою для Європейського Союзу, який, втім, має достатні важелі впливу на Росію. Вдаючись до таких дій Росія ризикує повністю втратити європейський ринок газу. Україна є надто великою та сильною щоб Росія спробувала будь-яку військову операцію, особливо напередодні Олімпіади у Сочі.  

 

Висновок може складатися з двох частин.  

 

З одного боку, події в Україні можуть розгорнутися дуже драматично. З іншого, Захід може протидіяти дуже ефективно. Але, ефективність та мирне та конструктивне врегулювання можливе за умови серйозного та дієвого планування зараз, та сприйняття України як найвищий глобальний пріоритет на сьогодні. 

 

 

 

Андерс Ослунд, Peterson Institute for International Economics 

Источник: http://politkuhnya.net/
<< Предыдущая
Канада ввела санкции против чиновников Януковича
Следующая >>
ЕС и США готовят Украине финансовую помощь, -...

Хиты продаж
загрузка...








Web www.bashtanka.info
Google
загрузка...
Последнее в блогах
    ЭТО ИНТЕРЕСНО!
    Loading...