Дисиденти радянських часів закликали українців організувати новий Майдан.

Сьогодні, 19 листопада 2013 року, на Майдані Незалежності просто неба відбулася прес-конференція, присвячена підготовці до протестної акції у День Свободи 22 листопада. До журналістів звернулися «моральні авторитети нації», як представив їх один з організаторів акції Микола Коханівський: дисиденти, політв’язні радянського режиму Левко Лук’яненко та Василь Овсієнко та заслужений діяч мистецтв Лесь Танюк. Вони закликали народ вийти 22-го на вулиці і «підштовхнути» Януковича до підписання угоди про євроінтеграцію. 

«Україна має зробити свій цивілізаційний вибір, щоб не потрапити знову у «братні обійми» Москви, щоб ця клята багатовекторність нарешті припинилася», – розпочав прес-конференцію Микола Коханівський. 

Далі слово узяв Левко Лук’яненко: «Україна – європейська країна, і тільки 340 років перебування під московською окупацією ми змушені були бути відірваними від Європи і жили у межах впливу азіатської цивілізації. Для того, щоб звільнитися від цієї московської аізатчини, Україні необхідно підписати угоду про євроінтеграцію. Тоді Україна почне відроджувати свої європейські політичні і культурні традиції. Тобто, ця подія має не тактичне, а стратегічне значення. 

Звичайно, якщо Янукович не підпише цю угоду, то Україна з горя не повіситься і не перестане жити, але та біда і труднощі, які є тепер, розтягнуться на довший період. Для того, щоб скоротити жалюгідність нашого життя і почати справжнє відродження України, необхідно примусити президента підписати угоду про асоційоване членство України у Європейському Союзі. Вже тижнів зо два ми бачимо, як президент вагається між Москвою і Європою. Він до сьогодні не вирішив, що він зробить. Але вагання однієї людини не повинні коливати долю України. Тому необхідно, щоб усі прийшли сюди і дружно, як представники усіх областей України, висловили рішучу вимогу до президента поїхати у Литву і підписати угоду». 

Далі до мікрофона підійшов Лесь Танюк: «Україна на лезі. Україна під загрозою. Вона стоїть сьогодні перед вибором: чи переможуть ті 20% людей, які орієнтуються на Москву – це рабська психологія людини, яка вважає, що бути привілейованим рабом краще, ніж вільною людиною – чи переможуть ті 80% українців, які стоять за незалежність України і Європейський Союз. Україна стала відома у світі не лише Чорнобилем, а ще й Помаранчевою революцією. У світі заговорили про те, що вперше у житті народ сам вирішив свою долю. 

Я так розумію, що десь навесні наступного року відбудуться дуже серйозні важливі події, які завершаться повстанням проти цієї диктатури… 

Україна сьогодні як перед розстрілом. Якщо у Вільнюсі не буде підписано угоду, якщо нас не буде допущено туди, то виходу у Януковича не буде ніякого, крім як піти до російської влади. А це означає, що продовжиться купівля наших підприємств, наші товари знову не будуть допускатися на ринок, як це зараз робиться. Це означає жити на колінах. На це ми не можемо піти. І тому, якщо парламент не діє, якщо він перестав виконувати волю народу – ми мусимо вийти 22-го числа сюди і сказати рішуче «ні». Це не означає, що не потрібно виходити 24-го. Треба, як барон Мюнхаузен, витягати самим себе з того болота, в яке нас посадила ця, вибачте на слові, сволота». 

Останнім виступав правозахисник Василь Овсієнко: «У 1936 році була прийнята найдемократичніша в світі совєтська конституція. І в ній, зокрема, було записано, що кожна республіка зберігає за собою право виходу із Совєтського союзу. За пропаганду цієї ідеї, цілком конституційної, Левка Лук’яненка засудили до смертної кари у 1961 році. І ніхто ніколи не думав, що ця стаття, абсолютно порожня, колись спрацює. А вона спрацювала у 1991 році. Бо, підписуючи Біловецьку угоду, Кравчук, Шушкевич і Єльцин керувалися саме цією статтею конституції. 

Друга аналогія: у 1975 році держави Європи, США і Канада підписали Гельсінський акт. Брежнєв собі думав: «Скільки разів ми дурили цей Захід, обдуримо ще раз, якось воно минеться!». Але не минулося. Рівно через 15 років, у 1991 році, це спрцювало, Союз розпався. 

А от візьмемо інший приклад – Чечня. Чеченська республіка була автономною, за конституцією СССР вона не мала права на вихід з Совєтського Союзу. Чеченці поклали сотні тисяч своїх хлопців, але так і не добилися незалежності. 

Так от, тепер Янукович дуже не хоче підписувати угоду про асоціацію. Чому? Тому, що він і його команда добре розуміють, що такі, як вони, в Європі сидять у клітці, в тюрмі сидять. Він туди дуже не хоче, але треба примусити його підписати, і це спрацює. Це буде юридичний документ, на який ми будемо покликатися і яким будемо тиснути цю владу, котру зовсім неправильно називають українською. Подивіться, хто у нас міністри, хто керує різними відомствами. Це здебільшого люди, які навіть народилися поза Україною. Це не український уряд, це «сборная СССР». І цю «сборную» слід примусити підписати цю угоду». 

В кінці Микола Коханівський зачитав заяву: 

Заява оргкомітету з відзначення Дня Свободи з приводу загрози 

зриву підписання Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом 

Сьогодні ми бачимо, що нинішній режим на чолі з В. Януковичем починає відновлювати геополітичні реверанси в бік Москви, відходячи від активної євроінтеграційної політики, котра спостерігалася до недавнього часу. 

Схоже на те, що у нинішнього глави держави Віктора Януковича бракує відповідальності для виконання вимог ЄС, бракує здорового глузду аби припинити вибіркове правосуддя. Поведінка влади виглядає, як пошук способів віддалити Україну від Європи. 

Відтак, немає нічого дивного у тому, що геополітичний курс Януковича може остаточно змінитися на сто вісімдесят градусів і стати відверто спрямованим на входження нашої країни у Митний союз. 

Українці кров’ю виборювали собі Незалежність не заради того, щоб усе втратити, повернувшись в обійми Москви, яка всіма силами намагається відновити СРСР. Наш вибір – цивілізаційний, тому гасло “геть від Москви” лишається актуальним доти, доки імперія не впаде. 

Загалом, уся історія існування неоколоніальної України характеризується, фактично, зрадницькою геополітичиою стратегією і тактикою. Мислячи не як національні лідери, а як «начальники» неоколонії, очільники державної влади по-злодійському здавали наші 

національні інтереси. За президентства Януковича такий стан речей продовжує існувати, піддаючи нашу країну все більшим і більшим небезпекам. 

Постала реальна загроза змарнувати історичний шанс України, заморозити стосунки з Європою та США, повторити так званий білоруський шлях з відповідними політичними та економічними санкціями. Вже сьогодні представник місії Європарламенту Олександр Кваснєвський висловив переконання, що асоціацію з Україною доведеться перенести на невизначений термін, якщо відповідна Угода не буде підписана на Вільнюському саміті, який відбудеться наприкінці листопада. 

Але ще є останній шанс відмовитись від ганебного та вбивчого дня України сценарію. Ці дні – ключові для євроінтеграції, тому нам просто необхідно вийти на вулиці Києва і бути готовими виборювати своє право жити в цивілізованій правовій державі в будь-який спосіб. 

Ми переконані, що європейська держава Україна та 45 мільйонів українців не мають залежати від настроїв і комплексів провладного чиновництва. 

У зв’язку з вище сказаним ми закликаємо всіх людей доброї волі вийти 22 листопада, в День Свободи о 19.00 на Майдан Незалежності щоб заявити, що українці не дозволять втягувати власну країну в неоімперський Митний союз. Гасло «Геть від Москви!» буде актуальним доти, доки Росія як імперія не перестане існувати! Нам відомо, що влада намагатиметься різними методами чинити перешкоди у проведенні акції, а також дезорганізувати її учасників. Але відзначення відбудеться за будь-яких обставин. Стоятиме одна сцена, і дії учасників заходу будуть чітко скоординовані. 

Сьогодні в нас нема іншого виходу! 

Ми не хочемо бути заручниками політичної гри! 

Комітет Визволення Політв’язнів 

Чорний Комітет 

Євронаступ 

Жінки за вільну Україну 

ОУН(д) 

Всеукраїнський Меморіал ім. Василя Стуса 

ГО “Луганці” 

Врадіївський Рух 

Київське Віче