Анатолій Гриценко: Це вибори, після яких ми можемо реально зупинити бульдозер Януковича

Зустріч Анатолій Гриценко призначив у своєму кабінеті на дванадцятому поверсі. Тому, розповідаючи про кадрові призначення діючого президента або відповідальність влади, він щоразу вказував на будівлю Кабміну навпроти. Зрозуміло, що приводів для критики у опозиційного політика знайшлось достатньо. 

Але окрім головних проблем, які, на думку лідера Громадянської позиції, пов’язані із діяльністю чинної влади, від нього хотілось почути те, що опозиція здатна запропонувати виборцям, окрім критики. Адже у вирі звинувачень, які зазвичай лунають з опозиційного табору в бік Януковича і Партії регіонів, іноді досить важко почути - а що саме будуть робити опозиціонери, в разі якщо опиняться на місці тих, кого зараз так нищівно критикують. 

– Пане, Анатолію, нещодавно було оголошено про об’єднання вашої партії із Українською партією. Які переваги отримує Громадянська позиція від цього об’єднання? 

– Йдеться не про переваги. Ненормальна ситуація, коли в країні двісті партій. Запит на об’єднання звучить на кожній зустрічі з людьми. 

Ненормальна ситуація, коли у виборчому бюлетені на місцевих виборах було по двадцять п’ять, а то й по тридцять п’ять представників від опозиційних партій. Люди ставлять абсолютно правильне і обґрунтоване питання: "Допоки? Коли ви вже нарешті об’єднаєтеся, якщо у вас спільні цінності, мало відрізняються програмні й ідеологічні установки? 

Ми дійсно об’єдналися з Українською партією. Українська партія на своєму з’їзді прийняла рішення про саморозпуск, і надалі, замість двох буде одна, потужніша партія - Громадянська позиція. 

Плюс в тому, що люди стають поряд - це ще додатково кілька тисяч активних багнетів, це ще 155 депутатів місцевого рівня. 

Розумію, що ніхто не закричить: "Wow! Яка потужна сила!" Але люди, які є щирими у своєму намаганні зупинити бульдозер Януковича і повернути Україну на європейський шлях розвитку, сприймуть цей крок як приклад. 

– Питання щодо кадрів, які до вас приєднуються, щодо багнетів. Чи впевнені ви у цих кадрах? Якою буде процедура прийняття минулих членів Української партії до Громадянської позиції? Це буде проходити автоматично, чи все ж таки буде певна перевірка на відповідність кандидатури до принципів вашої партії? 

– Ще кілька місяців тому в блозі на "Українській правді" я виклав п’ять принципів об’єднання опозиційних партій, на яких стоїть Громадянська позиція. І в контексті вашого питання один із ключових - це чистота партійних рядів. Це моральність, відповідальність і професійність тих людей, які стають поряд. 

І як механізм забезпечення цієї чистоти є такий запобіжник, як право вето партійних лідерів тих партій, які об’єднуються, на будь-яку кандидатуру у депутати усіх рівнів від партії. Це чітко зафіксовано. 

Відверто скажу, не називаючи прізвище, що у складі Української партії була людина, яка не відповідає нашим вимогам моральності і відповідальності. І ця людина не вступить до Громадянської позиції. 

Більше скажу - ми ухвалили рішення, що ще до реєстрації кандидатами в депутати усі претенденти від Громадянської позиції будуть відкриті для громади. Згідно з рішенням партії, на партійному сайті кожен кандидат розмістить автобіографію, декларацію про статки і документи про освіту. А в автобіографії - це вимога нашої партії - кожен запише два речення: "Громадянин України. Громадянства іншої держави не маю," - і скріпить це своїм підписом. 

Тому що ми переконані - в українському парламенті мають бути виключно громадяни України. Ця конституційна норма має бути дотримана, щоб там не було "бомжів", тих, хто має по декілька паспортів і тримає для себе запасний аеродром. Такі люди, як виявили численні журналістські розслідування, сидять зараз в уряді, сидять у парламенті. Такого в нас не буде. 

Так от, повертаючись до чистоти рядів: якщо виявиться, що в оприлюдненій інформації є неправда, і це буде підтверджено, така людина не буде зареєстрована кандидатом у депутати. 

– Тема об’єднання опозиційних партій зараз популярна. Як ви особисто гадаєте - чи має таке об’єднання сенс, особливо з огляду на ідеологічні розбіжності? Що може бути об’єднавчим фактором, окрім ідеї боротьби з Януковичем і його режимом? 

– Позиція перша - набагато ширшою є основа для об’єднання проти бульдозера Януковича. І тут поряд можуть стати набагато більше політичних сил, і ви їх ще побачите на різних акціях протесту, в різних спільних заявах. Тобто, це - широке тактичне об’єднання. 

Вужчим буде стратегічне об’єднання на основі "за". Тобто, навколо питання - як, отримавши владу, вивести країну на демократичний, європейський шлях розвитку. Тут, припускаю, буде менше учасників. 

Позиція друга - від чого залежатиме успіх об’єднання? Як на мене, найбільшою мірою - від усвідомлення своєї персональної відповідальності лідерами тих партій, які вже мають рейтинги, що дозволяють провести своїх депутатів до парламенту. 

Це в першу чергу Батьківщина і Фронт змін. Тимошенко з Турчиновим і Яценюк. Якщо вони будуть щиро налаштовані на об’єднання, не виставлятимуть бар’єрів на його шляху на кшалт "парламентська чи непарламентська партія", "член КОДу чи не член КОДу", тоді це точно буде успіх. 

Якщо - і я б цього не хотів - домінуватиме бажання поділити електорат та мандати на двох чи на двох з половиною, давши якусь частку Свободі, тоді об’єднання не буде. Громадянська позиція докладатиме усіх зусиль, аби об’єднання було максимально широким. 

Можу додати ще одну річ. Я думаю, що найкращою демонстрацією готовності лідерів опозиційних партій відмовитися заради спільної справи від будь-яких персональних амбіцій, чи то спікерських, чи то прем’єрських, чи то президентських, був би варіант, коли список об’єднаної опозиції очолила б взагалі позапартійна людина. Скажімо, це може бути один із відомих громадських діячів, правозахисник, відомий журналіст, вчений, активіст третього сектору, лідер громадської організації. А всі решта - партійні вожді і партійні функціонери - нехай будуть нижче. 

Чи готовий до цього Гриценко? Готовий. Якщо спільний список сформовано прозоро і щиро, із людей, які відповідають вимогам, повторюю, моральності, відповідальності і професійності, а Гриценкові дадуть у ньому п’яте, п’ятнадцяте, двадцять п’яте місце - немає жодного значення. Я хотів би, щоб таку саму позицію вам публічно засвідчив і Турчинов, і Яценюк. От тоді буде швидкий успіх. 

– Наскільки успішними є кроки до об’єднання опозиції, що вже були зроблені, та ті помилки та недоліки, які вже встигли проявити себе? 

– Я спробую дуже делікатно підбирати слова, аби не тішити команду Януковича і сконцентруватися на пошуку шляхів, як зробити об’єднання успішним, замість того, щоб перераховати причини, як важко це зробити. Бо ось за цим столом, буквально в метрі від нас, з листопада 2010-го розпочалися консультації про об’єднання опозиційних партій. 

Я взяв тоді на себе функцію ініціатора і модератора цих перших розмов. Ми могли вийти на результат ще в 2011-му році. На жаль, не вийшло. Одна з проблем - тема лідерства або гетьманства. Можу стовідсотково засвідчити, що об’єднання тоді не відбулося не з нашої причини. 

Але ми не зупиняємо свої зусилля і далі будемо рухатися в тому ж напрямку. Консультації про об’єднання проводяться постійно. На жаль, наголошую, на жаль - непублічно. Не всі готові до публічної розмови. 

Повірте, якби переговори про об’єднання проходили в присутності вас, журналістів, це було б набагато швидше. Тоді би люди зважували своє слово, фіксували свою позицію, а потім не відмовлялися б від досягнутих домовленостей - бо їх "за жабри" тримали би журналісти. 

Думаю, що ті помилки, а часом провали, із-за неузгодженості дій навіть тих лідерів опозиційних партій, які поставили свої десять підписів 22 січня біля Святої Софії, вони когось чомусь навчать. 

Люди ж усе бачать. Їм важко зрозуміти, як це так, що на всю країну оголосили про підписання угоди про об’єднання, біля Святої Софії, ключовою позицією цієї угоди є один кандидат, узгоджений усіма, у виборчому бюлетені, а потім люди побачили довибори на Житомирщині, де змагаються один з одним аж до останнього, включаючи день голосування, представники трьох опозиційних партій, в тому випадку - це Фронт змін, Удар і Свобода. 

Потім побачили довибори на Полтавщині, де чотири кандидати змагаються. Далі провальна поразка на виборах мера міста Обухова, де представники двох партій, підписи яких стоять під угодою, змагалися між собою, і результатом стала перемога кандидата від влади. 

– Якщо з мажоритаркою важко щось спрогнозувати з багатьох причин, то якими є ваші розрахунки щодо пропорційної частини? Чи розраховуєте ви на підвищення партійного рейтингу найближчим часом, і які перепони ви бачите на цьому шляху з боку влади, інших опозиціонерів і всередині вашої партії? 

– Перше, мажоритарні округи. Я переконаний, що не повинно бути мажоритарників-"парашутистів" - це неправильно, якщо партійні вожді у Києві домовлятимуться і визначатимуть, хто балотуватиметься в якому окрузі, не враховуючи думки громади, яка проживає в цьому окрузі. 

Друге, як на мене, неправильно зараз визначати одного кандидата від опозиції в окрузі. Я вважаю, що треба визначити кількох потужних кандидатів, які мають шанс перемогти, і нехай вони проводять виборчу кампанію протягом двох місяців. Нехай разом агітують за спільну платформу опозиції, і кожний - за свою партію. 

Але за місяць до виборів – щиро та прозоро оцінити шанси на перемогу. Якщо треба, провести фокус-групи, соціологічні опитування, праймеріз і вийти до громади з чітким меседжем – ось наш один кандидат від опозиції. Решта знімають свої кандидатури і працюють на його підтримку. Я вважаю це правильніше, ніж зараз, у квітні місяці, визначити одного кандидата. Ну хоча б тому, що це нерозумно і навіть вразливо з точки зору стратегії. 

Назвати зараз одну людину - це кинути її під танк. 

Тому як людина військова я вважаю, що опозиції треба бути мудрішою, хитрішою, якщо хочете, далекогляднішою і працювати саме на результат. Громадянська позиція готова працювати в такому форматі. 

Тепер щодо партійного списку, шансів і проблем. На сьогодні формат участі Громадянської позиції у виборах ще не визначений. З одного боку, з двохсот партій, згідно соціологічних опитувань, які замовляємо і проводимо не ми, партія знаходиться на шостому місці. Останнє опитування КМІСу зафіксувало в Громадянської позиції три відсотки підтримки від тих людей, які підуть на вибори. Тобто сьогодні ми не здолали би виборчий бар’єр у п’ять відсотків. 

З іншого боку, до виборів ще сім місяців, виборчої кампанії ще не було, і можливість сформувати фракцію Громадянської позиції в новому парламенті за списками є, і вона реальна. Ми продовжуємо консультації про об’єднання з різними політичними силами, і коли цей процес завершиться певним результатом, я одразу вам про це скажу, без жодної затримки. 

Тож абсолютно відверто – рішення про формат участі у виборах може бути прийняте, і це залежить не тільки від нас, на рубежі травня-червня. 

Чи влада чинить перепони? Ну, фактор влади зрозумілий, але ми йдемо своїм шляхом. Думаю, що тиск з боку влади на будь-яку опозиційну силу, яка має шанс потрапити до парламенту, буде збільшуватися. В цьому немає жодних сумнівів. 

Буде все більше і більше обмежень щодо доступу до медійних ресурсів, буде тиск з боку правоохоронних органів. Я раніше вам цього не говорив, але проти мене постійно порушуються карні справи - за фактами, не персонально, але постійно шукають маєтки, землю, гроші, заводи Гриценка. І це вже не один рік. 

Справи порушуються, потім закриваються, нові порушуються, знову закриваються, колишніх моїх підлеглих роками тягають на допити. Я теж давав показання по тій чи іншій справі, давав пояснення, не ховаючись за мандатом. 

Їм важко, мабуть, зрозуміти з їхньою системою цінностей, що можна бути міністром - і при тому не красти. Тому шукають роками, прямо ставлять підлеглим питання: "Покажіть, де Гриценко вас примушував. Покажіть, де у нього щось із грошей чи земель приховане?" 

Я вам більше скажу - найтяжчий період, з точки зору тиску і спокуси, буде між жовтнем 2012 року і президентськими виборами. От тоді кожного перевірятимуть на міцність набагато сильніше, ніж сьогодні. 

Чому? Тому що, коли Янукович сотоваріщі, запроторили в тюрму Луценка на чотири роки, Тимошенко на сім років, порушують судові справи проти них же та інших опозиціонерів, то в Кабміні, на Банковій і в інших урядових будівлях кожен із володарів впливових кабінетів для себе, подумки чи з олівцем, порахував - а скільки ж йому чи їй доведеться сидіти, якби так само жорстко, за такою ж шкалою вимог їх самих притягли б до відповідальності. 

У когось вийшло двадцять років, у когось - двісті, у когось - п’ятсот. І тому вони триматимуться за владні крісла набагато міцніше, ніж це робила команда Ющенка, команда Кучми, чи команда Кравчука. Тому треба всім бути готовими до жорстких іспитів, до тиску, до брутального тиску, до погроз, до кримінальних справ, до арештів. 

– Отже, ви назвали головні проблеми нинішнього режиму. Як їх можна подолати? Які вихід ви бачите з ситуації, що склалася? 

– Вихід зазвичай там, де вхід. Влада не з’явилася з Марсу - її обрали люди. Тому відповідь треба шукати у суспільстві. 

У нас часто шукають одну пігулку, яку можна було б випити швидко і схуднути одразу кілограмів на двадцять, - так не буває. Часто чую на форумах в Інтернеті, в реакції на мої дописи у блогах чи у Фейсбук: "Давайте піднімати повстання! Давайте силою зметемо цю владу з Печерських пагорбів! Давайте, давайте, давайте..." А хто дасть? 

Люди шукають легких рішень, що хтось інший за них це зробить… Я таких людей розчарую і скажу прямо - лише вони можуть змінити країну. Ніхто більше, ніхто! Треба усвідомити свою власну відповідальність за країну, треба стати громадянином. 

Недарма Маргарет Тетчер у книзі "Искусство управления государством" сказала приблизно такі слова: "Свободным может быть государство, в котором есть достаточное количество свободных граждан." Не можна розраховувати на європейські стандарти в державі, в країні, якщо не буде європейського стандарту виборця, людини, яка робить свій вибір свідомо, яка не продає свій голос, яка не заплющує очі на фальшування. Немає інших рецептів. 

Знаєте, мабуть, якби я був досвідченим, виваженим і мудрим політиком, я би зараз розповідав, який мудрий наш український народ. А я хочу, щоб люди врешті решт почули правду. Ту правду сказали ініціатори руху "Першого грудня" – це мораль. Не буде моралі у суспільстві - не буде України як держави, в якій нам комфортно жити, у яку повертаються, з якої не тікають. 

Не ресурсів нам не вистачає, не бюджету не вистачає, не газу не вистачає – моралі в Україні не вистачає! І це - ключове. 

Найбільш активна частина суспільства, яка цікавиться політикою, яка розрізняє персоналії та партії, на жаль, сидить за клавішами - "партія Інтернету". Більшість цих людей, на жаль, не ходять на вибори. Замість того, щоб стати центрами поширення правди, інформованості, усвідомленого вибору. 

А хто голосує? Голосує "партія населення", більша частина якого живе у злиднях, не може купити собі газету, комп’ютер, залежна від влади, від її подачок, від тої рибини, яку влада кидає під кожні вибори у вигляді підвищених пенсій чи "юліної-вітіної тисячі", іпотеки чергової, чи ще якихось разових акцій. Суспільство має змінитися, насамперед, через його організовану частину - те, що називається громадянським суспільством, активних людей, які знають свої права і разом готові їх захищати, докладаючи до того зусиль. 

Думаю, що зараз у людей відбуваються глибинні зміни свідомості - я їх відчуваю. Половина країни, яку політологи називають "помаранчевим електоратом", мені здається, через ці зміни вже пройшла. 

Вкрай важливо, щоб така зміна свідомості пройшла і в тій частині країни, яку політологи називають "біло-блакитним електоратом", ті люди, які привели до влади Януковича, які зараз розчаровані найбільше. Я не помилився: найбільше владою зараз розчаровані саме там, де її найбільше підтримували. Негативне ставлення до Януковича і його команди зараз набагато голосніше звучить в Одесі, Донецьку, в Криму, Харкові. Набагато сильніше, ніж на Прикарпатті, Галичині чи Буковині. 

Ми маємо перейти в абсолютно інший формат вибору - не виборів, а саме вибору. Обирати не в режимі "свій-чужий", а в режимі "чесний-злодій", "професіонал-невдаха", "людина слова-людина "бла-бла-бла", яка обіцяє і нічого не робить". От тоді вибір буде свідомим. 

"Партія Інтернету", яка більш освічена і має доступ до різних джерел, має покинути клавіші і піти до бабусь, на лавочки, розмовляти з ними й переконувати. Переконати п’ять, десять, сто людей навколо себе, щоб їхній вибір був свідомим. От тоді країна матиме перспективу, і ця перспектива буде швидкою - буквально в жовтні місяці. 

Це ж не просто пересічні вибори - це вибори, після яких Януковича з його бульдозером можемо реально зупинити. Якщо в новій Раді буде сформована стійка більшість із опозиції, реальної опозиції, опозиції-альтернативи, то після першого ж голосування Янукович зрозуміє - картина Репина "Приплыли"! Чечетов може піднімати руку догори, може обидві піднімати, може ноги закинути догори, але на табло вже не буде "226". 

Що це означає простими словами? Це означає, що Янукович уже не проштовхне "бюджет розкрадання", корупційного закону, щоб закрити тендери, усюди запровадити процедуру одного виконавця, не зможе віддячити за вибори олігархам, списати їм ще якусь заборгованість у 24 мільярди. Рада не дозволить закрити очі на "лівели" з їхніми махінаціями, на корупційні оборудки міністра Бойка вартістю 2,4 мільярди і багато іншого. 

А якщо генеральний прокурор закриватиме на це очі, то, маючи більшість, - викинемо його з крісла негайно. Так само, відправимо уряд злодійкуватий у відставку - негайно. Тому влада має зрозуміти наслідки для себе. 

Тобто, перемога опозиції на виборах - це зупинка бульдозера Януковича. Цей шанс мають використати суспільство, журналістика, активна частина громадянського суспільства, опозиція, про яку ми багато говорили. 

– Дуже часто у вас звучало словосполучення "усвідомлений вибір". Скажіть, чим програма вашої партії відрізняється від програм інших партій? Що виділяє вас серед інших? 

– Давайте розставимо крапки над "і". Зараз скажу про ті речі, з якими ви можете не погодитися, а хтось, можливо, сприйме їх як образу, але я зроблю це свідомо. 

По-перше, над виборчою програмою партії Громадянська позиція ми працюємо, вона буде представлена вчасно. Це позитивна частина відповіді. 

А тепер інша частина, менш приємна. Дайте відповідь на просте питання: "Хто читає програми?" Покажіть мені тих людей, хочу їх побачити. Скільки людей читає навіть оту коротку програму, яку роздруковує ЦВК для кандидата і розклеює на кожній виборчій дільниці? Одиниці. 

Всі правильні слова вже сказані: як зробити податки справедливими, кредити доступними, як забезпечити прозорість влади, як боротися з корупцією, як збудувати нормальну судову систему, як реформувати охорону здоров’я, як зробити гідною і доступною освіту. Все це написано і зроблено у багатьох країнах до нас. Немає проблеми відсутності розуміння того, що треба робити. Немає моралі і політичної волі це робити! 

Давайте зупинимося і дамо чесну відповідь на ваше питання самим собі. Вибір в Україні є. Зараз перед вми Гриценко - голова комітету, голова партії Громадянська позиція. Той, хто цікавився, уже розуміє, чим Гриценко відрізняється від Януковича, чим Громадянська позиція відрізняється від Партії регіонів, правда? 

Якщо відверто, мабуть, у вас немає сумніву, що якби у 2010 році обрали не Януковича, а трапилось таке диво, і обрали Гриценка, то дев’ятнадцятого грудня була б стовідсотково підписана стратегічна угода з Європою. Стовідсотково не було б у президента Межигір’я, і по всій вертикалі не було б у кожного чиновника свого власного межигір’я. 

Стовідсотково у країні не було би "смотрящіх" - бандитів, які зрощені з правоохоронцями, які мордують бізнес по всій країні. Не було б тих кадрових призначень, які зараз є, не було б шести мільярдерів в уряді, бізнес займався би бізнесом, а влада займалася владою, створюючи сприятливі умови, в тому числі для розвитку бізнесу, не найкрупнішого, а для всіх підприємців. 

Не було би зруйновано парламент, його не перетворили би на машину для голосування по вказівці "смотрящєго" Чечетова. Не було би зруйновано місцеве самоврядування, не було би "кірєєвщини" та "вовківщини" в судах - це ж абсолютно зрозуміло. 

Мені імпонує програма Навального - "Не врать. Не воровать". Два речення. Але з такою програмою можуть іти на вибори люди, які справді не крали і не обманювали. Тому, відповідаючи на питання, в тому числі що порадити людям, від мене порада проста - не вірте більше словам, вірте лише ділам! Що зробила людина? Чи тримала слово? Наскільки вона була послідовною? Це можна перевірити. 

Давайте разом з вами розіб’ємо оті міфи та стереотипи, які призводять до того, що люди опускають руки, здаються без бою і самі собі кажуть, ще й іншим нав’язують цю точку зору. Начебто вибір уже зроблений, уже все ясно, Янукович правитиме й далі, forever. 

Не так, неправда. Тому що ці міфи базуються на неправді. Наприклад, штамп "усі депутати - сволота". Ні, не всі. Перед вами депутат Гриценко, посадіть поруч депутатів Чечетова, Ахметова, Литвина, Богословську, інших – ми різні, абсолютно різні. 

Інший штамп "усі міністри - крадуть" - неправда. "Усі вони однакові" - неправда. Перед вами екс-міністр оборони. Посадіть поряд Саламатіна, Єханурова, Єжеля, Кузьмука – ми різні. 

Можу продовжити штампи: "усі журналісти - продажні" - неправда, "усіх виборців можна купити" - неправда. Дуже багато людей у складних умовах несуть прапор чесної журналістики і слово правди. Більшість виборців не продає свій голос за жодних умов! 

Тому ці згубні стереотипи треба зруйнувати, і тоді з’являється вибір, і тоді людина, яка хоче прийняти рішення свідомо, залишившись наодинці з ручкою, з бюлетенем за шторою, вона його зробить. 

Непросто зараз йти в політику, тим більше, із табору опозиції. Бо це - квиток не за посадами - це квиток на війну, прямо скажемо. Не в буквальному розумінні, поки що не в буквальному… Але це - як підставляти себе під танк, ризикувати. 

От ви знаєте, скільки депутатів із 450 проголосували проти призначення головою СБУ Валерія Хорошковського? Я вам скажу - один, і він перед вами. Думаєте, це легко і просто? Це ж СБУ, це - силова структура, це - спецпідрозділи, це - слідство, це - порушення карних справ, це – "прослушка" і багато чого іншого в пакеті. 

Але кожен має гідно пройти свій шлях - щоб мати потім моральне право вийти до людей і не ховати очі. 

Мій підсумок такий: мораль, відповідальність, професійність є зараз набагато важливішими, ніж формально написана, красива програма. 

Бо серед тих партій, яких ні я, ні ви не хотіли би ніколи бачити в парламенті, будуть партії, в яких будуть дуже красиві програми. Це партії, які мають найбільше фінансових ресурсів і можуть найняти будь-яких експертів, будь-яких технологів, і розписати все дуже красиво. І білборди будуть красивими, і листівки будуть красивими, але життя людей від того красивішим не стане. 

– Чи можете ви назвати приклади тих країн, які, як ви казали, вже успішно вирішили проблеми, що зараз стоять перед Україною, і які можуть бути прикладом для наслідування? Чи є якийсь ідеальний приклад, до якого мають прагнути українці? 

– Не може бути копії, кальки. Абсолютно очевидно, що певні країни, які були приблизно в такому ж стані, як республіка Україна в рамках Радянського Союзу, уже перейшли на якісно інший рівень розвитку, для них немає проблеми провести вибори чесно і без скандалів. В них поважають суд, і кожен, і бідний, і багатий, може захистити свої права. В них спокійно і впевнено працює підприємець... 

З іншого боку, завдання, які зараз стоять перед Україною, а тим більше, завдання, які постануть перед новою владою, після того, як нинішня ще наламає дров, будуть змушувати діяти рішуче. Тримати в полі зору позитивні приклади і стандарти демократії, але робити швидкі стрибки для того, щоб ми не залишилися десь там, у попередньому тисячолітті або на іншому континенті. 

І в цьому сенсі, приклади деяких країн є показовими. Як швидко привести в порядок правоохоронні органи, митницю, систему реєстрації бізенсу останнім показав Саакашвілі в Грузії. Так само, як зробити привабливими умови для підприємця. Значна частина його рішень та дій прийнятна для України. 

Я не бачу жодного шансу в Януковича отримати другий термін президентства - для нього та його команди проблемою є досидіти перший термін. Бо запас міцності країни, насамперед економіки, - максимум півроку, а далі треба знову йти і клянчити нові кредити, здавати нові галузі - то все закінчується. 

Який запас міцності суспільства? Я б не взявся його оцінити в часі, але при такому закручуванні гайок зірвати різьбу може в будь-який момент, абсолютно неочікувано для влади. Випадок з Оксаною Макар я хотів би щоб влада сприйняла як червону картку. Оті виродки, які, врешті решт, убили дівчину, - це виродки. Але реакція на ту подію міліції, яка негайно не заарештувала, а випустила тепер уже вбивць, - оце те, що може зірвати різьбу. 

Десь черговий мажор на швидкості двісті на Bentley чи на Maserati вріжеться у натовп, не дай Боже, вб’є кількох жінок або дітей, зірвати різьбу може так, що ніяка міліція не втримає. І з величезною маршальською зіркою міністр Захарченко не втримає, Калінін не втримає, Саламатін - ніхто. Тому нехай роблять висновки - не можна допускати подібних подій. 

На такому фоні опозиція має бути альтернативою. Це мають бути люди, які несуть іншу мораль, іншу відповідальність, іншу професійність і засвідчують усе це своїм попереднім життям. Ті, хто вже був при владі і показував там те саме, що зараз показує команда Януковича, їм треба відійти. От тоді з’являється шанс. 

В опозиції шанс - реально перемогти і здійснити те, що обіцяє. І шанс у суспільства, яке зневірене, особливо після Майдану. Ви ж бачите, що рейтинг влади падає, а рейтинг опозиції не росте. Збільшується постійно прошарок людей, він вже зараз досягає, за оцінками соціологів, майже половину суспільства, які шукають: "Покажіть мені тих, хто спроможний бути альтернативою." І за той час, що залишився до виборів, опозиція має діяти відповідально, суспільство має бути відповідальним, журналістика також. 

Про владу я мовчу - вона не зміниться. Хотів би помилитися, але думаю, що вже не зміниться. Ось тоді у країни буде шанс, абсолютно реальний. Досить нам скиглити плачем Ярославни. Бог нам дав достатньо, задля того, щоб ми цим розпорядилися відповідально.